Про себе

                                                                Михайленко
                            Тетяна   Юріївна

Вчитель  вищої категорії «Старший вчитель»

 Педагогічне кредо: "Якщо до вогника натхнення вчителя додати іскорку бажання дитини, то отримаємо спільне багаття творчості і фантазії."

        Моє захоплення - написання віршв

    

                                                 Мамі

Є багато мам на світі.

Ніжних, добрих і привітних,

Та для нас, матусю люба,

Ти найкращая у світі.

Ти ночей недосипала

Нас леліючи роками.

І за це, наша рідненька,

Вдячні тобі, люба мамо.

Йдем до тебе, ріднесенька,

Ми із радощами й болем.

І безмежне твоє серце

Огортає нас любов’ю.

Скільки прикрощів та болю

Часом тобі завдавали,

Та не скаржилась ніколи

Ти на нас, любая мамо,

Чи болить тобі, чи важко

Ні на що не дорікаєш.

Але знаєм, дорогенька,

Ти на нас завжди чекаєш.

Скажем з братом тобі , мамо.

Ми найщасливіші в світі.

Бо для тебе, наша рідна,

Ми найкращі в світі діти.

Тож дозволь тебе рідненька,

За усе розцілувати,

І у день у цей святковий

Тобі щиро побажати.

Щоб Господь був завжди поруч.

Дарував здоров’я й сили.

Щоб в здоров’ї довго років

Наша люба ти прожила.

Бережи себе, матусю,

Бо ти нам ще так потрібна.

А ми з братом обіцяєм.

Бути завжди тебе гідні.

червень, 2015

  Маски.

Ми одягаєм маски на обличчя,

Ховаючись від горя і проблем.

 Живемо в самоті в своєму світі.

І допомоги від людей не ждем.

                                 Ми всі німі, пусті з холодним серцем.

                           І голови вже втратили свідомість.

                                          Байдужими стають страждання і з роками,

                      Вже наші мрії іншим невідомі.

 Ми робимось слухняними рабами.

І крил своїх розправити не в силі.

  Бо маски до обличчя приростають.

           І погляд наш стає колючим і злосливим.

                           Черствіють душі, ми немов би тіні.

                  Блукаємо у світі цім пустому.

                         Й останній промінь світлої надії,

                Кидаємо у прірву невідому.

            Ні! Ми не тіні, ми живі, нам треба поспішати

Зробити щось, лишити пам'ять по собі.

                                      Зірвімо маски, годі вже чекати,

Що хтось  нам допоможе: тобі й мені.

                Берімося за руки, бо ми сила.

                 І разом нас нікому не здолать.

                    Вперед ходім до світла і любові,

                               Лиш там на нас чекає Божа благодать.

    Відкриймо наші лагідні обличчя.

 Зірвім гримаси підлості з лиця.

  Бо маски ці  людині і не личать.

 Вони лиш є початком до кінця.

                 Ми одягаєм маски на обличчя.

                                Але тепер лиш маски щирості й тепла.

                       Усміхнені, приємні людям звичні.

                           Які ведуть нас в світ любові і добра.

  

                                                Михайленко Тетяна   2013р.